«Європеана. Коротка історія двадцятого століття». Ця книга Патріка Оуржедніка вийшла в Чехії у 2001 році і відразу привернула до себе увагу. Критики відзначали її оригінальність й іронічність, стверджували, що це пародійна антиутопія або провокаційна експериментальна проза, яка балансує на межі белетристики та есеїстики, і називали «книгою року». В Україні вона з’явилася у львівському «Видавництві Старого Лева» в перекладі Олексія Севрука.
Перше, що кидається в очі, ‒ в книзі абсолютно не дотримується хронологічний принцип, чим вона відрізняється від звичайних видань з історії. Патрік Оурдженік ніби деконструює ‒ розкладає історію на частини ‒ і викладає їх у новому поєднанні, асоціативно поєднуючи різні факти, цифри і навіть чутки. Більше того, в книзі немає розділів ‒ це суцільна оповідь.
Історія двадцятого сторіччя постає як суперечливий і подекуди абсурдний хаос. В кінці дев’ятнадцятого століття люди покладали великі надії на майбутнє, захоплювалися науковими винаходами, новими напрямками мистецтва ‒ здавалося, що людство назавжди попрощається з бідністю і тяжкою роботою, заживе в гармонії і мирі. Але сталося зовсім інакше. Дві світові війни, мільйони загиблих, нацистські концтабори та газові камери для винищення цілих народів, які вважалися нижчими за розвитком. Також люди віддалилися від традиційної релігії, сповідуючи еволюцію і науковий прогрес, натомість виникло багато дивних сект. Розчаруванням двадцятого століття стало те, що обов’язкова освіта, культура, наукові винаходи ‒ все це не допомогло людині стати кращою і гуманнішою, «оптимізувати» її.
«Багацько зарізяк, душогубів і масових вбивць були шанувальниками мистецтва, слухали опери, ходили на вистави, писали вірші і навчалися на гуманітарних спеціальностях або на медицині тощо», стверджує автор.
Приділяє увагу письменник і авторитарним режимам ‒ нацизму, комунізму, а також геноцидам і символам пам’яті. А ще ‒ сексуальній революції, емансипації жінок, новим психологічним напрямкам і науковим відкриттям, штучним мовам.
Звісно, видання не дасть точного уявлення про історію минулого століття, та й не повинно. Натомість подає тему для роздумів, що навіть найкращі наміри можуть стати небезпечними, і це залежить, в першу чергу, від людей, які і творять історію. Дотепність же й іронія тексту принесуть поціновувачам насолоду від прочитання.
